…Ти даєш їм непримітну картинку з неба з цифрами в верхньому лівому кутку. Потім, раннім ранком вони спускаються до тебе в підвал, впустивши туди прохолоду сірого світанку. “Ходімо…” Поки надворі ще сутінки, ви пробираєтесь в глухий куточок поміж окопами. Щойно світає, ранкову тишу розриває гулкий вибух, доповнений дзижчанням пропелерів. Ти трохи хвилюєшся – раптом вони з першого разу не влучать в ціль? Там, трохи вище, сильний вітер і низькі хмари, тому буде важко шукати димок по околицях. В наступну секунду куточок будівлі, до якої ведуть свіжі сліди “гусянки”, перетворюється на стовп пилу. Вони влучать. Вони знають, що роблять. За кілька днів ми знайдемо біля руїн будівлі нові сліди від ніфіга-не-цивільної техніки, а сєпари тим часом розкажуть як підступно укропи обстрілюють мирних мешканців Донбасу.
“Трісь!” Уламки ворожої міни розкрошили гілки над головою. “В укриття!”, кричиш їхнім коригувальникам, а сама лишаєшся щоб вернути коптер. Вони не йдуть, а натомість передають своїм розрахункам нові цифри по радіостанції. Поки ти вертаєш “очі з неба”, перемагаючи страх, вітер і ворожі засоби РЕБ, вони примушують ворожий міномет замовкнути. Про всяк випадок ведеш їх в свій підвал, пригощаєш чаєм і захоплено показуєш нові непримітні картинки з неба. Якимось ранком вони знов зайдуть за тобою, і ви разом підете в глухий куточок між окопами рятувати країну…
Так розповідає операторка “Небесної варти” про співпрацю екіпажу з артилерією ЗСУ
Боги війни, з вашим святом!
Дякую за вашу невтомну працю!