Нових накладів книги “Авдіївка. Шлях до перемоги” не буде
11/05/2022
Ми прийняли рішення зупинити розповсюдження книги “Авдіївка. Шлях до перемоги”. Вона свого часу зробила важливу справу – показала світу проукраїнське обличчя міста Авдіївка та надихнула людей робити неможливе тоді, коли це здається неможливим. Часи змінились, і тепер подвиг авдіївців у 2014-2018 роках, хоч і не втратив своєї важливості, здається зовсім незначним у порівнянні з подвигом всієї країни зараз.
Ось як каже про призупинення проекту керівниця проекту та одна з авторів книги Аліна Косовська:
Я не була на війні в 2014.
Мені досі соромно за це, але як є.
І, коли ми писали книгу “Авдіївка. Шлях до перемоги”, я щиро захоплювалась тим, що розповідали її герої. Все описане здавалось мені найбільшим подвигом із можливих в ХХІ столітті – вистояти в оточеній ворогом військовій частині, зварити бійцям борщ в розстріляній багатоповерхівці, збудувати проукраїнську ГОшку на руїнах міста. Це водночас і так, і ні.
Бо тепер я побачила зовсім інше обличчя війни. Набагато масштабніше ніж все те, що ми писали у книзі про героїчний шлях маленького містечка Донеччини. На цьому обличчі заплакані очі цивільної лікарки з Бучі, яка в підвалі рятувала своїх сусідів. Пересохлі губи жінки з Харківщини, яка жила з нами на позиції, створеній в залишках її будинку, і готувала нам їсти. В цієї постаті війни зморшкуваті пальці дідуся з села Херсонщини, який вийшов копати протитанкові рови під обстрілами, без зброї і бронежилета. Втомлені пальці співробітниці нашого фонду, яка виїхала з пекла в чуже місто і з нуля організувала волонтерську базу для бійців. Руки моєї мами, які впевнено набрали “ні” у відповідь на мою пропозицію виїхати в безпечне місце та відправились возити ліки військовим під обстрілом… В цьому образі ще багато людей. І те, що вони роблять зараз – це набагато більше ніж те, що я вкладала в розуміння слова “подвиг” раніше, під час написання збірки.
Нових накладів книги “Авдіївка. Шлях до перемоги” вже не буде. Буде нова книга, збірний образ людей цієї війни, які своїми руками роблять неможливе. Декого з героїв “Авдіївки” вже немає в живих. Нещодавно загинув десантник Володимир Верхотуров, який розповідав нам історію оборони міста на підступах від Донецького аеропорту. І я не наважусь дописати в нову редакцію книги рядок про те, що його вже немає. Хай він живе на сторінках нашої збірки, виданої раніше. Наразі ми перегорнемо цю сторінку історії та продовжимо писати наступну. Буквами і кров’ю.